Родинне дерево трудової родини Ціммерманів  має багато гілочок. 14  працівників комбінату входять в цю дружню родину. Загальний трудовий стаж  становить 200  років.          Від Івана Йосиповича Ціммермана (нажаль нині покійного) пішов цей трудовий рід. В роки забудови,  в числі першопрохідників  Іван Йосипович розпочинав освоювати  нову гірничу техніку в Глеюватському кар’єрі. Став згодом справжнім майстром. І коли в Кривбасі спалахнув патріотичний рух екскаваторників - «мільйонерів» за максимальне підвищення продуктивності гірничої техніки в кар’єрах, бригада Івана Ціммермана була серед тих, хто підхопив ділом той почин, який пролунав  на всю країну. Його колектив успішно скорив мільйонний рубіж і став підкорювати нові рубежі «двічі»- «мільйонера». Іван Йосипович  був першим  з  проміж тих, кому на урочистому засіданні виробничого клубу  криворізьких «мільйонерів» вручили посвідчення члена клубу і значок «Мільйонер Кривбасу». За бездоганну сумлінну працю, одним з перших він нагороджений орденом Леніна, численними  грамотами району, міста, дирекції комбінату. Понад 22 роки трудовий стаж Івана Йосиповича.                                                                                                                        На батька схожі діти. Впевнено пішли батьківською стежиною. Захоплення батька професією  наслідували та продовжили сини Анатолій, Йосип та Юрій, які в усьому були  найкращою підтримкою для нього. Шанують вони гірницьку професію.  Старший Анатолій   з Центральним комбінатом  об’єднав своє життя на 33 роки. За трудові успіхи  і чесну працю  нагороджений державною нагородою -  медаллю «За трудову відзнаку». Йому присвоєне  звання «Почесний ветеран праці Центрального комбінату».    Не відстають від старшого брата і менші брати Йосип та Юрій. Вони теж обрали професію машиніста екскаватора і гордо несуть  славу трудової династії та родини.  Багато років працювали разом. Йосип  довгі роки на екскаваторі здавав зміну брату Юрію.   Саме на комбінаті загартовувалась їх воля, остаточно формувався характер. Юрій Іванович сьогодні вже на відпочинку.  А Йосип Іванович   плідно працює  на  підприємстві, додаючи трудові роки стажу- їх вже майже 40. Усь уже понад 10 років він головний механік Глеюватського кар’єру. Має авторитет та значні надбання в роботі-  звання «Передовик виробництва», «Кращий наставник підприємства».  До численних грамот Йосипа Івановича нещодавно приєдналася Почесна грамота Дніпропетровської обласної ради.      Конролером відділу технічного контролю працювала на комбінаті  його дружина – Катерина Миколаївна. Донька Олена – машиніст компресорної установки Цеху технічного забезпечення -   теж продовжує трудові  стосунки з Цетральним комбінатом.          Більше 20 років трудиться на підприємстві зять Анатолія Івановича – Руслан Маментович – агломератник фабрики огрудкування. Руслан гідно продовжує родинні традиції. Грошова винагорода до Дня молоді, Людина року - 2008, Кращий за професією, керівник виробничого навчання і нарешті - Золота зірка Метінвесту. Пишаеться родина його заслугами. Окремою гілочкою в родинному дереві відходить сім’я чоловіка сестри голови родини - Петра Матвійовича Солонька. Головним бухгалтером управління комбінату працював Петро Матвійович. Головним механіком   Глеюватського кар’єру працював його син Олександр (нажаль вони вже покійні). Понад 34 роки відпрацювала на підприємстві його донька – Наталя Петрівна Зубченко- начальник технічного бюро  Управління капітального будівництва. Залишила добру згадку про себе. Інженером відділу устаткування відділу капітального будівництва управління комбінату працював її чоловік Анатолий Володимирович. Трудовий шлях батьків став прикладом для молодого покоління сім’ї: синів Максима та Сашка і невістки Юлії. Вони теж починали свій трудовий шлях на  Центральному комбінаті. Провідним інженером Управління безпеки трудився Максим, медсестрою оздоровчого комплексу -  Юлія, заступником начальника цеху шламового господарства з охорони праці - Сашко. Разом  майже 50   років  дописано ними до родинного   трудового стажу.     Багатьох в родині вже немає серед живих. Але, істинно, не рветься нитка поколінь там, де панують згода і любов, де дорожать фамільною честю, трудовою звитягою старшого покоління. Прищеплена любов до праці та водночас до рідного комбінату яскравою стрічкою проходить через всі покоління цієї трудової родини.