ЦГОК

Як вчасно і безпомилково обрати професію, аби потім не жалкувати і не знаходити собі місця в житті? Це не тривіальне запитання. Бо раз зрадивши своїм устремлінням  і бажанням, будеш себе картати за бездумність і поспішність у прийнятому рішенні. У Василя Никифоровича Романенка все було інакше. В родині спадковою була професія медиків. І він, за логікою, повинен бути її продовжувачем. Але його величність випадок зробив свою справу. Після закінчення школи, збираючись їхати до Кіровограду, подавати документи до медичного  учбового закладу,  Василь запізнився на автобус. В цей час відправлявся автобус на Кривий Ріг. Секунда на роздуми і Василь Романенко прямує до міста металургів та гірників. Подав документи до Криворізького гірничого інституту і в1956 році став випускником першої групи інженерів-маркшейдерів.             В середині 1961 року, в період інтенсивної розробки покладів Глеюватського родовища, прийшов працювати маркшейдером відділу капітального будівництва  кар’єру. А в жовтні вже був призначений старшим маркшейдером кар’єру. Маркшейдерська справа стала головною справою, змістом всього життя Василя Никифоровича. Майже 20 років віддано ним                                                     Центральному комбінату. В 1981 році Василя Никифоровича було переведено головним маркшейдером в Міністерство промисловості України. І сьогодні, в свої 79 років,  Василь Никифорович працює, він - головний гірник Інституту  проблем природокористування і екології Національної Академії наук України.      Василь Никифорович автор численних наукових публікацій по гірничій справі. Заслужений винахідник СРСР. Лауреат Державної премії України  2008 року за роботи з  технології відродження порушених гірничими роботами земель. 19 січня 2011 року  Василь Никифорович  отримав  Подяку Дніпропетровської обласної Держадміністрації за плідну і сумлінну працю, високий професіоналізм, відповідальне  ставлення до виконання службових обов’язків.          Донька Наталя, ще школяркою,  бувала у батька на роботі. Цікавилася незвичними інструментами та приладами. Ця зацікавленість привела її на маркшейдерський факультет Криворізького гірничого інституту. Першим місцем роботи за фахом Наталі Василівни став Глеюватський кар’єр. Під час навчання  з’єдналися  долі Наталі та  одногрупника Олексія Шевченко. Так в родині з’явилося прізвище Шевченко. Олексій Іванович після навчання став працювати маркшейдером цеху шламового господарства. Сьогодні він – маркшейдер Глеюватського кар’єру, начальник служби зсуву.   Роботу  свою знає досконало. Продовжив справу старшого покоління онук голови династії – Дмитро Шевченко, вступивши  на маркшейдерський  факультет Криворізького технічного університету. За старанність в навчанні отримував стипендію імені О.Поля. Вже в студентські роки  Дмитро захопився розробкою наукових тем. З’явились його перші публікації в профільних журналах. Отримавши диплом маркшейдера з відзнакою, Дмитро обрав Центральний комбінат, як місце утвердження себе в праці. Далі були роки навчання в магістратурі та аспірантурі КТУ, наукові дослідження, участь в Міжнародних конференціях молодих науковців в Санкт-Петербурзі. І повернення на комбінат в якості маркшейдера  Глеюватського кар’єра.         4-х чоловік – працівників комбінату об’єднала трудова династія Романенків. Всіх їх об’єднує безмежна любов та повага до своєї справи та поваги до рідного комбінату.  
Общий стаж
53 лет
9 месяцев
14 дней
Семейное древо династии
Романенко
Глава династии
  • Глава семьи (династии)
    Романенко Василий Никифорович
Другие члены династии
  • Муж дочери главы семьи
    Шевченко Алексей Иванович
  • Внук (внучка) главы семьи
    Шевченко Дмитрий Алексеевич
  • Сын (дочь) главы семьи
    Шевченко Наталья Васильевна